Всех с первым днем зимы)

---

Новое увлечение

Всех во все времена интересовала философия и психология.

Вот многие сейчас говорят что увлекаются тем и другим, но насколько я знала течений как в психологии, так и в философии великое множество.
Много теорий, гипотез, исторических эпох связаны с этим. Хоть психология и сравнительно новыая наука. а философия наоборот очень давняя.

Сколько я хотела занятся изучением их, все время недоходили руки.
Вот недавно зашла (куда же вы думаете?) в Википедию и выловила там такую интересную информацию:

Предмет психологии в традиционных представлениях
- Душа (все исследователи до начала XVIII века)
- Явления сознания (английская эмпирическая ассоцианистская психология — Д. Гартли, Джон Стюарт Милль, А. Бэн, Герберт Спенсер)
- Непосредственный опыт субъекта (структурализм — Вильгельм Вундт)
- Интенциональные акты сознания (функционализм — Франц Брентано)
- Происхождение психических деятельностей (психофизиология — Иван Михайлович Сеченов)
- Поведение (бихевиоризм — Джон Уотсон)
- Бессознательное (психоанализ — Зигмунд Фрейд)
- Процессы переработки информации и результаты этих процессов (гештальт-психология — Макс Вертгеймер)
- Культурно-историческая концепция психического. Л.С. Выготский.
- Деятельностная концепция психического. С.Л. Рубинштейн. А.Н. Леонтьев.
- Личный опыт человека (Гуманистическая психология — Абрахам Маслоу, К. Роджерс, Виктор Франкл, Ролло Мэй)
- Экзистенциальная психология. Ж-П.Сартр, К. Ясперс.

я так понимаю изучать тут огого - но интересно то как *_*)

Есть ли какие-то течения, которых вы придерживаетесь? Которые знаете?

Есть ли какие-то течения, которых вы придерживаетесь? Которые знаете?

@музыка: Митя Фомин - Все будет хорошо

@настроение: ^^

@темы: психология, хобби

---

Соботие за событием...

Мне вот интересно ваше мнение:
"В чем смысл жизни?"

Банально - небанально - а мне нужно собрть много разных мнений для важного дела...

---

Сказка

 Алита Кристалл это было на конкурс, писалось за 40 минут и у меня был лимит размера текста, который я итак превысила на 1 вордовскую страничку)
Вообщем жду впечатлений *_*

собственно сама сказка на тему "толерантность"

На вулиці йшов холодний осінній дощ. Дмитро повертався зі школи в похмурому настрої, ще й погода була відповідна. Дійшовши до свого під’їзду він з полегшенням пірнув у будівлю, де було тепло й сухо. Стрімко піднявшись по сходах, зайшовши у свою квартиру хлопець подивився чи є хто вдома. Серед взуття в коридорі не було величезних тапців батька, тож Дмитро зрозумів, що той вже вдома.
Кинувши ранець на підлогу він стрімко вбіг до кухні, де сидів батько і пив каву.
- Тату, тату!
Закричав Дмитро. Повільно піднявши погляд, чоловік подивився на сина і здивовано відповів:
- І тобі доброго дня, синку! Що трапилося?
- В мене є дуже важливе питання!
- Що ж…
Батько відставив каву і уважно подивився на сина.
- Я уважно слухаю!
- Сьогодні у школі я посварився з моїм однокласником. Вчителька довго докоряла нам. Казала, що ми вже дорослі і можемо вирішувати свої проблеми не тільки сварками.
- І вона абсолютно права, синку. Але через що трапилося непорозуміння?
- Через те, що мій однокласник на перерві читав книжку і не захотів піти з нами на вулицю на великий перерві пограти в м’яч. Я вирішив, що він хизується перед нами, тому почав сміятися з нього. Потім, після цього вчителька провела зі мною бесіду і докорила мені, що я повів себе не толерантно. Ось я хотів тебе запитати, батьку, що ж таке «толерантність»?
Батько задумливо подивився на Дмитра і відповів:
- Поняття «толерантність» не має єдиного значення. Навіть в різних країнах це слово перекладається по-різному. На мою думку, толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних. Тож саме тому вчителька тобі зробила таке зауваження. Ти повинен був з терпимістю поставитися до інтересів свого товариша, навіть якщо ці інтереси не відповідають твоїм.
Дмитро зі злістю встав і сказав:
- Не розумію я, навіщо ця толерантність!
І вийшов з кухні. Він звісно прислухався до тата, до його порад – які завжди допомагали йому у житті. Але зрозуміти це нове слово і, що найголовніше, прийняти його він не міг.
Підійшовши до вікна, Дмитро задивився на краплі дощу, які зі стукотом билися об вікно. Кожна крапля мов вистукувала по складах: «То-ле-рант-ність, то-ле-рант-ність».
Раптом щось з грюкотом впало. Хлопець здригнувся і глянув назад. Декілька секунд йому знадобилося щоб зрозуміти – це не його кімната! Він знаходився на вулиці, поряд ходили люди в незвичайному одязі, а прямо перед ним знаходилося дві дороги: одна вліво, інша вправо.
Два високих чоловіки (охоронці, як здалося хлопцеві) стояли поряд з кожним шляхом. Один був у білому костюмі і незвичайним високим капелюхом, інший був у чорному костюмі з помаранчевою краваткою.
- Куди путь твій ляже, юначе?
Одночасно заговорили охоронці.
- Вправо вирішиш піти – вийдеш до країни під назвою «Толерантність».
Озвався чоловік в білому.
- Вліво вирішиш піти – вийдеш до «Країни без назви»
В тон іншому охоронцю відповів чоловік у чорному.
- Там ти ніде не знайдеш толерантності, бо ця країна не знає її.
« Дивне місце», - подумав Дмитро. - «Та що я втрачаю? Про толерантність нічого майже не знаю, то чого ж я піду у незнайому країну з такою назвою? А ось «Країна без назви» повністю відповідає моєму становищу зараз у цьому незнайомому місці. Тож піду я вліво».
Хлопець зробив невпевнений крок до охоронця з краваткою, потім іще один.
Чоловік у білому з подивом подивився на нього, та нічого не сказав. Дмитрові одразу ж згадався тато та вчителька, в серці защемило, але він вже підійшов до чоловіка у чорному і той сказав:
- Тож, йди!
І відійшов, щоб не заважати юнакові пройти.
- Ви мене не проведете?
- А чого це я маю тебе проводити? Ти ж не до країни «Толерантність» крокуєш.
Посміхнувся охоронець і зник, згодом зник і інший. А Дмитро пішов по шляху до «Країни без назви» і жодного разу не озирнувся.
Коли він підійшов до першого міста, який трапився йому на шляху, він спочатку не зрозумів, що трапилося. На вулиці, що відкрилася його очам було людно, навіть дуже, але…тихо! Ніхто ні з ким не спілкувався, всі дивилися один на одного презирливими поглядами. Кожен намагався пройти через перевулок перший, купити щось першим. Таких понять як черга тут не знали, подумав Дмитро. Всі люди, які проходили повз нього були якимись однаковими. Схожий одяг, схожий погляд, схожа поведінка.
Він умовно поділив людей, що йому зустрічалися, на дуже багатих та жебраків. На тих що зливалися з натовпом, і на тих, хто виділявся з нього. Тих, хто не був такого ж соціального стану як багаті, цькували, над ними потішалися. Та людина, яка одягла якусь яскраву річ – одразу ставала приводом для знущань та засудження.
Дмитро починав розуміти, що люди не відносяться один до одного «по-людськи», що тим хто прагне свободи, її не дають. Люди в цій країні не відповідають загальноприйнятим моральним законам.
«Але ж їх не має у цій країні!» - раптом збагнув хлопець. Охоронець тієї стежки, що вела його сюди казав йому про це! Але він сказав слово «толерантність»…
«То ось воно що» - прошепотів Дмитро. Йому одразу стало незатишно в країні, де гостей не привітають, де людину яка чимось відрізняється не сприймають за людину, де немає ввічливості, людських цінностей і людяності. В країні яку не можна назвати повноцінною через це, і саме тому вона не має назви.
Раптом він почув якийсь гомін. Він контрастував з відносною тишею цього міста, і Дмитро вирішив перевірити, що ж трапилося.
Він побіг туди, де чулися голоси і побачив картину – хлопця, який з книгою у руці стояв один, а навколо нього зібралися підлітки і сміялися з нього.
- Що трапилося?
Не витримав Дмитро. Ця картина дуже нагадала йому ту ситуацію коли замість цих хлопців навкруги однокласника стояв він сам із друзями.
- Він читає книгу замість того, щоб грати з нами!
Вигукнув хлопець, що стояв поблизу.
- То й що?
Раптом відповів Дмитро, не приховуючи гніву.
- Він має свободу вибору. І хоч він відрізняється від вас, він все одно така ж людина як і ви!
Хлопці, що стояли навкруги та здивовано дивилися на Дмитра, раптом зникли, як всі ознаки того, що нещодавно навпроти Дмитра розкинулася ціла країна.
Поряд із Дмитром стояв охоронець в білій формі і посміхався.
- Куди вони зникли?
Спитав Дмитро.
- Це неважливо. Тобі більше немає місця в тій країні, де нема толерантності, бо ти зрозумів усе що потрібно.
Відповів охоронець и ледь помітним помахом руки зняв свій високий білий капелюх. Він почав повільно зменшуватись, доки не став таким малим, що уміщувався на долоні.
Чоловік підкинув капелюх догори та сплеснув у долоні, і той ураз перетворився на кулон. Охоронець віддав його Дмитрові і сказав.
- Толерантність – має різні значення. Для кожної людини, кожної країни. Але вона потрібна людству. Нехай ти по-своєму розумієш її значення, але ти його знайдеш з власного досвіду і тому будеш дотримуватися правил толерантності.
Тож тримай цей кулон і завжди пам’ятай про цю країну!
Дмитро взяв кулон, повісив його на шию і вже хотів подякувати чоловіку, як його образ став розпливатись, він ставав все більш нечітким та розмитим, аж доки Дмитро зрозумів що дивиться у вікно своєї кімнати, а на вулиці все ще йде дощ.
«Невже то був лише сон» - з жалем подумав хлопець. Він у розпачі почав шукати кулон, що подарував йому охоронець, але не знайшов його.
Він підійшов до батька, який почав читати свіжу газету і сказав йому:
- Тату, вибач що перериваю, але я здається зрозумів, що таке толерантність, і зрозумів що вчинив неправильно зі своїм однокласником.
Батько посміхнувся крізь вуса і відповів:
- Я й не сумнівався у тобі.
Дмитро, задоволений розмовою, вирішив піти та подивитися цікавий фільм, та потім загадав, що Олег, однокласник через якого і трапилася вся історія, живе лише через вулицю.
Сказавши татові, що він ненадовго, Дмитро схопив куртку і побіг до однокласника. Дощ не заважав йому, тому що перед ним була важлива мета, яку він повинен виконати. Добігши до потрібного будинку, Дмитро піднявся на другий поверх і подзвонив у потрібну квартиру. Двері йому відкрив сам Олег.
- Не очікував тебе тут побачити!
Здивувався Олег та все ж пропустив його в дім та запропонував чаю.
- Ні, дякую.
Відповів Дмитро.
- Я по справі. Слухай, вибач мене, будь-ласка, за сьогоднішнє…Я був неправий по відношенню до тебе і визнаю свою помилку.
- Та нічого! Забудь.
Відповів Олег та посміхнувся.
Вони трішки поспілкувались і Дмитро пішов додому. Відчуття якогось щастя та легкості переповнило його. Дощ закінчився, з хмар виглянуло сонце.
Дмитро подивися на нього, примружившись та подумав:
«Чи дійсно то був сон, охоронцю?»
Тут хлопець почув, що хтось його кличе. Озирнувся і побачив Олега, що біг йому назустріч.
-Дмитре, ти здається забув у мене це.
Хлопець підняв руку, та на зігнутій долоні лежав кулон в формі високого білого капелюха.
- Це ж товє?
Перепитав Олег.
- Моє!
Відповів посміхнувшись Дмитро. Він взяв кулон та міцно зжав його у руці.




Презентация прошла успешно *___________*

---

В субботу ходили на Гаррика)
Пусть все критики говорят что хотят - но мне понравилось!)
Это один из тех НЕМНОГИХ филмьов., кторый экранизировал книгу именно так как я представляла)
Все, с кем я пошла и я в том числе плакали когда умирал Добби.

Пожалуй есть несколько моментов по книге, в которых я не согласна с Роулинг:
1. Зачем Гаррик и ко шлялись по лесам, долинам, морям и т.д.?
2. Зачем было убивать Люпина с Тонкс (которая притом еще и мамой стала) и Добби с Буклей.
Я понимаю или в какой-то мере понимаю для чего она хотела убрать остальных, но эти 4 перса вызывают недоумение у меня(
ну есть еще парочку несмогласий, но их я выражу уже после выхода второй части фильма.

Ну а в принципе это к фильму то не касается)
Мне очень понрав))

Конечно то что я опоздала и поэтому Катино забронированое место купили, и мы все скидывались на суперлюкс забывать не стоит - но это я запомню надолго)

Сегодня еще был срез по инглишу и сложнейшая контрольная по биологии - тож я в ожидании результатов....
А завтра та долгожданная презентация - на которую надо не забыть доделать слайд-шоу и погладить флаг Франции. =_=

---

ГП

завтра иду на 7 часть гарри Поттера)
я уже предчувствую что критики расскажут о этом фильме много чего "хорошего", но мне кажется что он мне понравится)
даже не знаю почему)

сначала хотело идти 3 человека, а когда я уже купиал билеты, с нами изьявили делайние пойти еще человек 5 ТТ
и это при том что я в четверг покупала билеты на субботу и там уже почти все было заянто =_=

ну сегодня докупили - на месте разберемся. как сделать так, чтоб сесть вместе)
но я жду-жду-жду этого фильма)

приду - расскажу впечатления)

---

Приветствую еще ПЧ  шестнадцатый раз и  Ст@ська

рада видеть)

---

Приветствую нового ПЧ  cocaine_dream_
Очень рада)
надеюсь у меня тут уютно - устраивайся, везде где нравится комменть))

---

Что вам скзаать товарищи, до дня Х - до моей излюбленной презентации 2 дня *_*
все не так плохо - как могло показатся на первый взгляд)

Вот...
И еще я сегодня сьела два халявных пирожных - мне их купили за то, что я помогла и выслушала)
прийятно епт *_*

)
Еще хочется написать что-то мое излюбленно-филосовское, но пока мои мысли заняты только тренировками к пятнице.

Ах да, и еще С днем Студента *_*

@музыка: фарнцузская

@настроение: парижское

---

Ну что еще написать?
Мой стол заваелн дисками, распечатками с абсолютно разными текстами и темами, ручка, блокнот с циатами.
Все этот бедлам гордо завершает бутылка из под сока.

Я не сделала алгебру на завтра и в ближайших моих планах нет делать ее. Хотя у нас завтра и конрольная ^^

Жизнь бьет ключем) Мы с классом сьездили в театр, готовим представление страны Франции на шокльном заседнии Евроклуба)
Так как почти всю ответственность положили на меня, я не могу так же беззаботно смеятся и бездельничать, в мои друзья на репетициях, когда до самой презентации меньше недели. Пусть они называт меня трудоголиком, но я чувствую себя отвественной за то, что бует происходить на сцене, потому что это мое творение, мои идеи, постановки. сценарий. Я отбивалась от этой роли как могла, но никто не взялся за нее, и в последнюю неделю я принялась спасать "тонущий корабль".

В итоге мы прогуляли за тренировками и репетициями почти все уроки. Пели под гитару любимые псени в моменты отдыха. Я открыла в себе талант хореографа. Открыла просто чудесное место в нашем городе для посиделок с друзьями (мы пошли после школы туда репетировать). Хотли зайти на крышу, но там оказалось закрыто - поэтому пошли в парк)

У меня даже фотки есть, но пока их не выложат, чтоб я смогла их себе скопировать я их не смогу вылодить сюда.

Прочитала очередную книжку *_*
я уже давно не читала так много, как раньше. Но любимыми жанрами таки остались фентези и психология/философия. Вот в сегодняшней кинге очень интересно писали про блоги, и насколько я поняла именно дайриковские, на примере главной героини. Вот я почитала, вдохновилась и решила написать сюда.

Все же книги дают нам бесценный опыт. Мы проживаем жизни многих персонажей и учимся не повторять их ошибки. Может поэтому мне многое поянтно в нынешнем поведении моих друзей. Я любого могу вычислить во лжи, знаю кто в ого влюбился почти сразу и всегда помогаю советом?
Может именно книги дали мне те принципы. которыми я руковожусь очень часто?

Все же сегодня был хороший день. Теплый, осенний и дружеский - очень запомнящийся мне день)

---

Хоть бы презентация прошла успешно Т_Т
чтоб в пятницу мы все номрально станцевали, ребята спели и станцевали парный танец, гиды все нормально рассказали и вообще чтоб все было хорошо-хорошо)

еще полюовавшись на картины одной современной художницы мне захотелось писать скзки с филосовским смыслом и украшать их ее картинами.
вот)
а еще у меня полный завал с уроками и я не дочитала Оливера Твиста((
Зато тренировка сеодня была отпадной *_*

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Поздравляем!!! Ваша страна Франция

Страна красоты и романтики, моды, искусства и утонченного шарма.

Пройти тест

Уррря)) Да-да-да, я просто мечтаю тудла попасть)
а вы были когда то во Франции?
а хотите?
а какую старну хотите посетить?)

---

кофе

Недавно вот ходила со своей лучшей подругой в кофейню.
Эта кофейня - просто шик. Тихая, уютная, с просто шикарнейшим дизайном и вкусным кофе.
Там играет французская тихая музыка, там были очень вкусные пирожные и терамису.

Раньше просто не переносила кофе, а в последнее время стала просто обожать.
Может потому что приятно ощущать горький вкус кофе и думать о оптимизме и о добре.
Именно кофе дает возможность с какой-то особой трезвостью оценить ситуацию, реальнее на нее посмотреть что-ли.

Это уже не мой любимый чай, о чашку которого я грела руки и думала, думала, думала.
Быть может дети поэтому не пьют кофе?? Потому что кофе, это больше реальность, чем романтическое приукрашение.
Но я ведь все равно не перестану быть оптимистом)


фотка сделанная непосредственно в кафе мной

---

Выводы

Прошла целая неделя каникул. и еще один лишний день (хоть какая-то нам польза от этих выборов).
За эту неделю я в прямом смысле слова почувствовала что значит быть режиссером, оператором и монтировщиком фильмов одновременно.

На конкурс, о котором нам обьявили за неделю, нужно было снять целый фильм, как то связанный с Европой. Идя в школу я чувствовала что там не будет:
1. Ни нормальной камеры
2. Ни сценария или хотя бы каких-то идей фильма
3. Ни человека умеющего монтировать видео.

В итоге делать все пришлось мне, и снимать на цифровик. Все то ладно, но прога в которой я монтирую фильмы у меня висла, а звук видео с цифровика был просто ужасный.
В итоге почти все каникулы были спущены на этот фильм, его озвучку и редактирование.
Осталось только сделать к нему оригинальный постер в фотошопе (что тоже оказывается только я могу сделать), так как девочка, которой это поручили сделала коллаж, а не постер.

У кого нибудь есть идеи оригинального постера?? А?

Но мне это наверное даже понравилось. Сейчас. пройдя все и смотря на творение, сделанное собственными руками ощущается гордость ^^

---

Hmm... Do somebody want to speak with me in English? =D

Вот люблю я эту осень и все) И пусть я такая же как эта девочка на картинке - стою на огромном стуле жизни и пытаюсь дотянутся до красного шарика счастья) Но попытка не пытка))

Собираю красивые цитаты *_* прошу кидать в комменты, если таковые имеются, вы мне очень поможете)

---

каникулы

начались эти долгожданные, даже очень долгожданные каникулы)
понимаю, что не успею сделать всего, что напланирвоала, но главное что очень приятно осознавать что мне столько надо сдлеать *_*

---

20.10.2010 в 12:00

Пишет  Diary best:

Конкурс на лучшую запись месяца!

Пишет  party son.:

воистину.

(не свое)

Не Бест? Пришли лучше!

---

Арсенал - Шахтер

удачи Шахтеру!!!!!!)

---

Отканировано 9 %.

Сканирую компьютер...и думаю - почему нельзя также просканировать себя и узнать, где люди оставили раны своими словами и поступками на моей душе.
и лечить их... лечить...
С чашкой чая в руках - слушая песнь ветра и дождя.
Этих великих и неподвласных никому стихий.

А я все равно счастливая. Я чувствую себя частицей это мира, в котором счастье - как воздух. Им легко дышать. Зачем же задыхатся от грусти - если счастье совсем рядом?