Ранок
Совість: Можливо це дійсно так.. чому не віриш?
-Не знаю...Не схоже на це...
- ну ти як завжди... Ось зараз розмовляешь зі своею совістю і віриш у це, а про нього чомусь ні...
- Але ж ти, совість, розмовляла з його совістю..
- Так, то й що?
- ну й як?
- а яка різниця? найоголовніше те, що совість у нього взагалі є...
- Мабуть...
День
- Знаешь, а ти колись дивилась в очі людям, совість?
- Звісно, ти дивилась то й я дивилася, а що?
- а чому їм всім боляче? Всім-всім? Чому вони не можуть хоча б на мить стати щасливим?
- А ти б змогла зробити їх щасливими?
- Тільки тих кого добре знаю, тих. хто щось важить для мене...
- Ну тоді вважай, що їм боляче через те, що ТИ не зробила їх щасливими..
- Але я не маю такої сили...
- Тому мабуть я й є твоя совість...
Вечір
-Совісте, чому ти така сумна?
- Бо ти не зробила алгебру...
- Не перший й не останній раз...а що?
-Але ж я твоя совість) А ти чому така сумна?
-а я не сумна...
- Ти жодного разу не посміхнулася...
-Знаешь совісте, я думаю ти знаєш чому...
-Але ж ти навіть мені не зізнаєшся...
- Тому що в мене дійсно гарний настрій...
- коли в тебе поганий настрій ти смієшся як зараз, так, але завжди ховаєш очі...